В ЗЛАГОДІ ТА В БЛАГОСТІ.

Мир та злагода в родині є запорукою нашого здоров’я.

Зараз ми всі живемо по гамбурзькому рахунку. Звідки з’явився цей термін?

Всі циркові борці в кінці дев’ятнадцятого століття на початку двадцятого, борючись на арені цирку заробляли великі гроші. Звичайно, для глядачів це було театралізоване видовище- з карколомними кидками, демонстрацією великих м’язів, підтасованих перемоги. Раз на рік, при закритих дверях в місті Гамбурзі всі циркові борці збиралися в одному шинку і при закритих дверях, у вузькому колі осіб проводили свій, власний борівський турнір між собою- для виявлення найсильнішого. Без підстав. Абсолютно чесно і справедливо.

В житті кожного роду, родини настає той гіркий час, коли наші діди та бабусі, згідно плину життя відлітають в засвіти. А зараз, в трагічні часи нашого народу, в час війни відлітають і зовсім молоді, а що найстрашніше, діти. Звичайно, за час свого життя наші діди, бабусі, батьки щось та на жили. Знайома картина, чи не правда?

Щаслива та родина яка за батьківським столом, виконують його волю та бажання, писану не писану, але його волю- мирно і справедливо, не звертаючись до суду.

Бувальщина, яка зберігається в архівах війська запорізького і стала притчею має відношення до нашої приорільської території Петриківської громади. Описи цієї події в часі, це середина вісімнадцятого століття, петриківська козацька паланка, - коли татарські набіги ослабли, а турецька імперія почала занепадати, а козацькі села та хутори почали виникати на берегах Орілі, Чаплинки, Кільчені збереглися в Дніпровському обласному архіві. Побутові сварки та рішення батьківських заповітів тоді вирішувались або козацьким судом, або на сімейній нараді по усному звичаєвому праву.

(Описи побуту та рішень козацького суду часом надзвичайно оригінальні та корисні і для нашого часу. Наприклад. Читаю відмову козаку Тетері у вирубці дубу в певному урочищі на побудову хати з причини: «Зруб даного дубу буде псувати краєвид місцевості». Не відмова , а казка! Прим. Авт)

…Відлетів у вічність старий козак Затуливітер. Далися взнаки козацькі рани. Сім’я чималенька. Троє дорослих синів. Одружені. В старшого та середульшого по двоє дітей. В молодшого ще дітей не має. Дід та баба по матері, дід та баба по батькові. Жили родом. За стіл сідали відразу тільки дорослих дванадцять осіб. Батько не встиг розділити спадщину. До козацького суду надійшла скарга старшого сина розділити по справедливості спадщину. На сімейну раду відправили старого побратима козака Затуливітра козака Жбана.

Жбан приїхав в обійстя хутору Затули вітра і сказав старшому сину козака Затуливітра:

- ти скажи, які завіти залишив за собою ваш батько- мій бойовий побратим?

-Перший завіт. Жити , нам братам, в злагоді та мирі.

-Добрий завіт. Відповів Жбан.

-Другий завіт. Доглянути своїх дідів.

-Це святий завіт твого обов’язку, як старшого в роду. Ствердно кивнув Жбан головою

-Третій завіт. Жити в любові.

Це завіт всього сущого життя на землі. Знову схвально кивнув козак Жбан.

-Як ваш батько розділив між вами спадщину, щоб виконати ці завіти? Бо я бачу ти чомусь журишся? Запитав козак Жбан.

Старший брат зітхнув і сказав:

Волів розділив тато порівну. Є шість- по парі на кожного брата. З нивами теж розібралися. Стадо корів- по три корови на брата. По бику кожному. Кожна з телятами, що привела. По одному барану і три вівці на кожну сім’ю. Бо ми вже всі троє одружені. Обійстя батькове тато залишив мені. Мені ж і доглядати двох дідів і двох бабусь, жити з мамою. Братам тато виділив місце де будувати хати. Ліс вже висушили.

А ось коней розділити не можемо. Маємо сімнадцять коней. Тато заповідав мені половину коней, середульшому третю частину коней, молодшому, що ще не має дітей, одну дев’яту частину. А сімнадцять ні на половину, ні на третю частину ні на дев’яту частину не ділиться. Ми то з братами живемо в миру та злагоді та в любові та шані, а з жінками приходиться жити в коханні, три невістки в одному домі, то ще те щастя! Гірко сказав старший брат.

Старий козак Жбан тільки розвів руками.

Їжте очі що купували! Навіть кожна птаха дбає в першу чергу про своє гніздо! А це жінка!

Буду у вас гостювати три дні і дві ночі. Це неписаний закон гостинності. Потім кажу своє слово. А зараз віджени мого коня на пасовисько, де випасаються всі сімнадцять ваших коней.

Через дві ночі на третій день, зранку козак Жбан попрохав старшого зібрати сімейну раду. Невістки сиділи насуплені, брати зажурені.

- А зараз пішли на пасовисько до коней. Сказав Жбан.

-Скільки зараз в стаді коней? Перепитав невісток. Коней порахували. В стаді стало вісімнадцять коней.

Старшому батькові заповідав половину коней. Скільки буде половина з вісімнадцяти? Запитав Жбан старшу невістку.

-дев’ять! Радісно відповіла Єва.

Ось забирай своїх коней і жени в своє обійстя.

Єва радісна погнала коней.

Середньому брату батько заповідав одну третину. Вісімнадцять поділити на три.

Шість коней! Весело сказала Горпина.

-Забирай коней, Горпино та жени в обійстя, де буде стояти ваша хата.

Молодшому брату батько заповідав одну дев’яту частину. Вісімнадцять поділити на дев’ять. Забирай Надіє своїх коней і жени теж в обійстя!

Коли радісні невістки погнали своїх коней, на пасовиську залишилися три брати, козак Жбан і один кінь.

-Так один кінь залишився! Здивовано сказав молодший брат.

Все правильно. У вас було 17 коней. З моїм пасло ся 18. У старшого -дев’ять коней, у середульшого шість, у меншого два. Всього сімнадцять. Все по заповіту.

- Це пасеться мій кінь. Спокійно сказав козак Жбан. Я на ньому приїхав, я на ньому і поїду! Головне. Ваші жінки щасливі, значить ви будете жити в коханні. Самі живіть в мирі добрі, любові та злагоді. Ростіть та виховуйте дітей по батькових заповітах, доглядайте своїх дідів та старих батьків.

Всі три брати мовчки схилили голову в знак поваги до мудрості козака Жбана.

Будьте мудрими!

 Публікація в даній рубриці, стала можливою за сприяння керівництва Магдалинівської громади та підтримці Німецького фонду EVZ (Пам'ять, Відповідальність і Майбутнє). 

Девіз діяльності фонду EVZ (Пам'ять, Відповідальність і Майбутнє). 

в цих словах: «Давайте візьмемо на себе відповідальність. Разом. За минуле, теперішнє, майбутнє. За рівну гідність і рівні права всіх людей». 

Громадська організація «Магдалинівська спілка в’язнів жертв нацизму» є солідарним провідником політики фонду.

 Синиця Д.Д. Практичний психолог