Боруха Сергій Вікторович народився 20 листопада 1970 року в смт Магдалинівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

Батьки: Боруха Віктор Леонтійович 1939 р.н. і Боруха Майя Олександрівна 1940 р.н. (вже немає серед живих). Сергій був третьою дитиною в сім’ї, його сестра - Коваль (Боруха) Ірина Вікторівна 1960 р.н. та брат - Боруха Володимир Вікторович 1963 р.н..

В 1977 році Сергій пішов до першого класу Магдалинівської середньої школи (перша вчителька П’янковська Валентина Іванівна) і в 1987 році закінчив 10 класів.

Одразу після школи працював у Магдалинівському управлінні зрошувальних систем (Далі - МУЗС) спочатку робітником (1987-1988), а потім - водієм (1988-1991).

Звільнився з МУЗС і 10.06.1991р. був прийнятий на роботу в Магдалинівський район електричних мереж (РЕМ) електромонтером. Паралельно Сергій навчався, в 1993 році вступив до Дніпропетровського технікуму електрифікації сільського господарства на заочне відділення і в 1996 році отримав диплом.

В 2010 році продовжив здобувати освіту в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. П. Василенка (заочне відділення) і в 2015 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Енергетика с/г виробництва», здобувши кваліфікацію інженера-електрика.

Сергій був хорошим спеціалістом, на роботі його поважали. В 2001 році став майстром, а з березня 2012 року переведений диспетчером ОДГ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго». В 2014 році вже обіймав посаду керівника ОДГ. В 2021 році переведений на посаду старшого майстра Підгороднянської дільниці з ремонту повітряних ліній трансформаторних підстанцій Новомосковського об’єднаного району електричних мереж.

В 1989 році Сергій одружився, дружина - Боруха Ніла Володимирівна.

Сергій з дитинства захоплювався риболовлею, це було його хобі на все життя. Також він любив щось майструвати, ремонтувати автомобілі, разом з дружиною Нілою побудували власний будинок, де майже всі роботи Сергій виконував сам. Біля будинку посадив садок, любив вирощувати овочі, за словами дружини, весь час заглядав до них, поливав, підживлював і радів врожаю.

Сергій був веселим, комунікабельним, мав багато друзів, його любили, поважали, він завжди намагався всім допомогти.

Зі спогадів однокласниці Решетняк (Черниш) Лариси: «Першою вчителькою у нашому класі була Гнатюк Валентина Іванівна, класним керівником – Суршко Лідія Семенівна. Сергій до навчання ставився добросовісно, був вихований, поважав вчителів школи. Він брав активну участь у житті учнівської організації: збирав макулатуру, металолом, готував учнівські збори. Його улюбленим захопленням була риболовля, і хлопець із задоволенням ділився своїми враженнями з однокласниками».

За станом здоров’я він не проходив військову службу (мав виразку шлунку). Але після повномасштабного вторгнення пішов добровольцем, говорив «хто ж, як не я, я маю йти». І вже 29.03.2022 року був у частині. Спочатку був солдатом-стрільцем відділення роти охорони першого відділу ВОС-100915. Позивний « Диспетчер».

З 11.05.2022 року переведений стрільцем-снайпером другого механізованого відділення першого механізованого взводу п’ятої механізованої роти другого механізованого батальйону в/ч А1302 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр» сухопутних військ ЗСУ.

Брав участь у боях під Ізюмом, потім був Соледар, Бахмут.

24.01.2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області загинув внаслідок вибухової травми .

Похований в селищі Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області.

01.05.2023 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня - посмертно.