Народився 29 вересня 1988 року у серці індустріального Донбасу — місті Донецьк, в Куйбишевському районі, де вугільний пил осідав на дитячі мрії так само вперто, як віра в себе. Із дитинства Валентин був спокійним, щирим, впевненим і працьовитим хлопцем, в рисах характеру якого поєднувалися сила духу та добре серце.

У 2006 році закінчив загальноосвітню школу №67 м. Донецьк, залишивши по собі добру пам’ять у вчителів та друзів.

Валентин був хлопцем спокійним, але з тією внутрішньою іскрою, що робить людину справжнім другом, плечем у бою й серцем для близьких.

Із 2007 року Валентин став на шлях військової служби, обравши покликання захищати свою Батьківщину. Та водночас у ньому жила любов до мирної праці — у 2009 році вступив до «Донецького центру професійно-технічної освіти будівництва та архітектури», де здобув фах муляра.

У 2010 році закінчив навчання, а вже з 2012 року працював муляром IV розряду в ТОВ «Міське будівництво». Його руки будували дім, а серце — вірило в спокійне, світле майбутнє.

Найближчою людиною для нього була мати — Федченко Ірина Іванівна, якій він завжди довіряв найпотаємніше, черпаючи сили у її любові та підтримці.

24 лютого 2022 року, коли ворог підступно ступив на українську землю, Валентин, не вагаючись став до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А7295. Він не шукав легкого шляху — обрав честь, обов’язок і боротьбу за свободу.

Так у лавах Збройних Сил України з’явився «Саїд» — позивний, що в перекладі з арабської означає "щасливий", "благословенний". Доля жартувала, але влучно: Саїд завжди ніс світло навіть у темряві окопів, умів підтримати словом і прикрити ділом.

Його бойові побратими знали: якщо поруч Саїд — можна видихнути. Він не командував — він вів за собою. Без пафосу, але з гідністю, із гумором, глибиною та духовністю.

Бойовий шлях Валентина «Саїд» розпочався у серпні 2022 року у Харківській області, де його підрозділ був залучений до виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на території Харківської області.

Солдат Федченко Валентин Миколайович, в період з червня по листопад 2022 року, у складі розвідувальної, а в подальшому штурмової групи, свого підрозділу брав участь у Слобожанському контр наступі, результатом якого стало звільнення великої частини Харківської області від російських окупаційних військ.

В період з вересня по грудень 2022 року, солдат Федченко Валентин Миколайович, у складі свого підрозділу здійснив утримання та оборону звільненого міста Вовчанськ Харківської області.

У березні 2023 року солдат Федченко Валентин Миколайович, був залучений до виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на території Донецької та Луганської областей.

6 березня 2023 року Валентин загинув від вибухової травми, виконуючи бойове завдання під час артилерійського обстрілу поблизу села Діброва, на Луганщині. Він мужньо захищав українську землю - до останнього подиху, до останнього удару серця, але його життя обірвалося на передовій, та його дух залишився з нами — у кожному кроці до перемоги, у кожному серці, що пам’ятає.

Указом Президента України від 8 листопада 2023 року Валентин Миколайович Федченко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Він залишився Героєм. Не лише в офіційних документах — у нашій душі, пам’яті, у вічності…

Його ім’я — серед живих у серцях, серед Героїв у вічності.