Серьодкін Данило Сергійович народився в місті Дніпропетровську 31.12.1992 року. Навчався в комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа №10 ім. І.І.Манжури» Дніпровської міської ради. Згодом закінчив Державний професійно-технічний заклад «Дніпропетровський центр професійної освіти», де у 2013 році здобув загальну середню освіту та спеціальність - повар.

Брав активну участь у різноманітних кулінарних конкурсах, неодноразово здобував перемоги, нагороджений грамотами.

Здобувши освіту, займався індивідуальною трудовою діяльністю, але не за професією. Зі спогадів старшого брата Серьодкіна Івана Сергійовича:

«Після розлучення батьків нам з братом довелося жити окремо. Даня залишився з мамою у квартирі, а ми з татом переїхали в окремий будинок. Це був непростий період в нашому житті. Але з братом ми дуже дружили. Навіть, коли одного разу я побився з старшими хлопцями, Данька знайшов палицю і збирався їм «віддячити».

Часто братові доводилося залишатися самому вдома, тоді він сідав на підвіконня і спостерігав за перехожими. Біля старенького двоповерхового будинку завжди ходили студенти до свого навчального закладу і пригощали малого солодощами.

Мені, як старшому братові, хотілося потішити Даніка. Одного разу ми з хлопцями знайшли колеса від дитячого візочка, прилаштували дерев’яний ящик і катали молодшого братика по парку. Гуркіт від такого «транспорту» було чути далеко. Це незабутні моменти нашого дитинства.

Данило був доброю, щирою, веселою людиною. Уже в дорослому віці цікавився спортом. Мав багато друзів, був душею компанії. На жаль, одружений не був, хоча мріяв про велику дружну родину. Дуже любив природу, домашніх тварин. Мав четверолапого товариша – собаку Альму, яка прожила з ним 12 років.

Дуже любив Данька свою хрещену матір, і вона того заслуговувала. Вчерашня Наталія Іванівна була справжнім ангелом-охоронцем для похресника. Після від’їзду мами Ольги Василівни за кордон хрещена мати стала єдиною опорою і підтримкою для малолітнього хлопця, допомагала у навчанні, опікувалась, завжди давала мудрі поради. Коли дізналася про загибель мого брата, прилетіла з Польщі попрощатися з названим сином, провести в останню дорогу. Рідну маму ми так не дочекалися і дотепер».

20 серпня 2024 року отримав мобілізаційне розпорядження. У навчальному центрі при військовій частині в смт. Черкаське, Дніпропетровської області пройшов військову підготовку. Далі служба у військовій частині, де присягнув на вірність українському народові, і був зарахований до лав ЗСУ, зокрема до 93 механізованої бригади «Холодний Яр», розвідником 2 розвідувального відділення 1 механізованого батальйону військової частини А1302. Звання – солдат. 23 жовтня 2024 року був перший бойовий вихід. Він став і останнім.

Відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за територіальну цілісність України, її свободу і незалежність 24.10.2024 року поблизу населеного пункту Андріївка, Бахмутського району, Донецької області загинув Серьодкін Данило Сергійович, підірвавшись на ворожій міні та отримавши поранення, несумісні з життям.

Похований 17.11.2024 року в селі Новопетрівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області за місцем проживання брата.