Строки служби - з 30 жовтня 2018року по 13 лютого 2023 року

Дмитро народився 27 лютого 1998 року в селищі Магдалинівка. Навчався в Магдалинівській школі, яку закінчив у 2015 році. Навчання продовжив у Новомосковському державному аграрному технікумі за спеціальністю «Ветеринарія».

По закінченню технікуму Дмитро вирішив піти до армії, бо мріяв стати рятувальником. Спочатку служив в м. Вінниця, потім в м. Дніпро, вступивши до Національної гвардії України, підписав контракт (18 березня 2019р.) на 3 роки. До того, як вступив до лав гвардії, працював в “Агрофірмі” ветеринаром.
У Дмитра була лише мама Антоніна Вікторівна, котра виховала та дала багато щирого та світлого. Він змалку допомагав їй у всьому. Але, так трапилося, коли хлопець навчався на 2 - му курсі, мама захворіла та померла. Дмитро тяжко переживав втрату. Це була дорога та рідна людина для нього.

Після смерті мами вирішив піти служити, спочатку строкову службу наприкінці жовтня 2018 року, потім підписав контракт, служив у Дніпрі, в/ч 3036. Патрулював місто та стежив за правопорядком. За роки служби був на восьми тримісячних виїздах в зону АТО. 2 квітня 2020 року отримав посвідчення «Учасник бойових дій». Мав багато подяк. Побратими згадують його як людину “що завжди допоможе та підтримає”.

Дружина Валерія ділиться спогадами:

«У березні 2022 року ми познайомились з Дмитрусею на блокпосту на Запорізькому шосе. Зустрілися поглядами. Потім почали спілкуватися, я приїжджала до нього, годувала домашніми смаколиками, час з ним поряд спливав дуже швидко. 16 квітня Дмитро зробив мені пропозицію. У вересні 2022 року ми стали подружжям.

Настала зима, було холодно, Дмитра забрали на навчання. Він не міг стояти осторонь, хотів боронити та захищати землі нашої країни. Перевели Дмитра в інший підрозділ... Планували, що відсвяткуємо його 25 років, але не судилось.

5 лютого 2023 року Дмитро поїхав з підрозділом у Донецьку область - наша остання зустріч (хто тоді знав, що так буде). Багато не сказала, сильніше не обійняла, думала, що час буде. Але с*ка війна забрала наш час з коханим»

Зі спогадів класного керівника Кухарь Світлани Іванівни:

«Дмитро Зернєй - випускник Магдалинівського ліцею 2015 року. Діма був дуже відповідальним, хорошими і вірним товаришем, скромним, трудолюбивим, вихованим. Його слова ніколи не розходились з ділом. Діма дуже любив тварин, мріяв стати ветеринаром (у нього був дар до лікування тварин; його друзі називали «Зеря – ветеринар»).

Одного разу учні мого класу завітали до мене в гості і побачили, що мого кота вкусив злий пес. Я поклала свого чотирилапого друга на ковдру і вже не надіялась, що мій Кузя буде жити. А Діма, оглянувши хворого, порадив, як йому допомогти - і кіт одужав.

Дмитро був надзвичайно добрим, щирим хлопцем. Ми будемо згадувати його завжди теплими словами. Вічна пам'ять захиснику України!»

Загинув 13 лютого 2023 року під м. Кремінна Луганської області, захищаючи терени нашої країни. Похований в селищі Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області на центральному цвинтарі.

Посмертна нагорода “За мужність 3 ступеню” від 30.04.2023 року

Посмертна нагорода “Захисту Луганщини” від 01.05.2024 року