Народився 28 листопада 1984 року у Дніпропетровську. З перших шкільних років Яків відзначався не лише старанністю у навчанні, а й активною життєвою позицією. Він брав участь у різноманітних олімпіадах, спортивних змаганнях, завжди був у центрі шкільного життя Казначеївської загальноосвітньої школи Магдалинівського району Дніпропетровської області. Його наполегливість та жага до знань були відзначені Золотою медаллю після закінчення школи у 2002 році.

Саме прагнення до розвитку та служіння країні привели Якова до Полтавського військового інституту зв’язку, де він навчався з 2002 по 2006 рік. Цей період став важливим не лише у професійному становленні, а й в особистому житті. У 2005 році, під час відпочинку на морі, Яків зустрів своє кохання – Світлану. Їхні почуття виявилися міцними, і вже через рік Світлана стала дружиною молодого лейтенанта. Згодом у їхній родині з’явився син Максим, який став для Якова джерелом безмежної любові та гордості.

Військову службу Яків розпочав у липні 2002 року. Протягом 2006-2014 років він пройшов шлях від командира взводу до офіцера відділу організації зв’язку та інформаційних систем Управління оперативного командування «ПІВДЕНЬ». Колеги та керівництво завжди відзначали його професіоналізм, відповідальність та вміння знаходити вихід у складних ситуаціях.

З початком антитерористичної операції у квітні 2014 року майор Губа Яків Миколайович став на захист Батьківщини. Його мужність та відвага особливо проявилися 29 серпня 2014 року під час трагічного виходу українських військ з оточення під Іловайськом. Екіпажу комплексного апаратного зв’язку під його керівництвом було поставлено життєво важливе завдання – забезпечення зв’язку підрозділів, що проривалися з боєм.

Незважаючи на вихід з ладу основного ретранслятора під шквальним вогнем противника, Яків ціною неймовірних зусиль налагодив роботу резервного ретранслятора, що дозволило продовжити управління військами. Коли ж їх БТР потрапив у щільне кільце оточення російських військ, майор Губа прийняв рішення про свій останній бій. Він не допустив захоплення засобів зв’язку і до останньої хвилини з підбитої палаючої машини передавав в ефір радіохвилі, даючи надію на порятунок іншим.

Яків Миколайович Губа загинув як герой, до останнього подиху виконуючи свій військовий обов’язок. Був похований на Кушугумському кладовищі м.Запоріжжя, як невпізнаний герой, але завдяки тестам ДНК його ідентифікували та перепоховали з почестями на Краснопільському кладовищі м.Дніпро.

Подвиг майора Губи Я.М. не залишився непоміченим. Він був нагороджений численними відзнаками, серед яких орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), медалі «За воїнську доблесть», «За оборону України» та «За оборону рідної держави», а також відзнака «Іловайський хрест» (посмертно).

На честь ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ в Магдалинівському районі увічнили пам'ять відважного офіцера Якова Губи, відкривши меморіальну дошку на будівлі Казначеївського ліцею, де він колись навчався. Його ім'я назавжди залишиться символом мужності, героїзму та самопожертви в боротьбі за незалежність України.