Народився 26 лютого 1988 р. в селі Першотравенка Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Служив сержантом з матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підрозділу 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ, герой оборони Савур-Могили. Народний герой України (посмертно).

Загинув 19 серпня 2014 р., під час оборони Савур-Могили (Шахтарського району Донецької обл.), перебуваючи всередині меморіалу, коли його розстрілював ворожий танк. Будучи смертельно пораненим, Кандела Володимир прикрив своїм тілом свого важкопораненого командира.

Володимир із простої сільської родини. Батько – ветеринар, тож син вирішив продовжити його справу.

Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського аграрного університету, факультет ветмедицини. Отримавши диплом, повернувся в село, працював ветеринарним фельдшером в селі Шевченківка та разом із батьком займався фермерством.

У квітні 2013 року пішов на військову службу, підписавши контракт у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, обіймав посаду сержанта з мастильно-технічних засобів роти.

З початком бойових дій на сході України брав участь у боях у районі Волновахи та Амвросіївки. Отримав легке поранення та контузію середньої тяжкості, але взводу свого не залишив.

7 серпня 2014 року три штурмові групи під загальним командуванням полковника Ігоря Гордійчука звільнили від бойовиків з батальйону «Восток» та взяли під контроль стратегічну висоту Савур-Могилу на Донеччині на межі з російським кордоном. Українські бійці утримували позиції до 26 серпня під шквальним вогнем російських «градів», який вівся з території РФ, відбиваючи танкові атаки.

18 серпня відбулася ротація захисників висоти. Операцією керував полковник Петро Потєхін. На штурм висоти брали лише добровольців. Керівник операції попередив хлопців, що Савур-Могила – це «квиток в один кінець», і в бій підуть тільки добровольці. Вперед вийшло семеро, у тому числі Володя Кандела.

Ротація відбулась успішно. А 19 серпня під час чергової танкової атаки російських найманців у меморіал Савур-Могили, де перебували українські бійці, влучив ворожий снаряд. Смертельно поранений молодший сержант Кандела, прикривши собою, врятував полковника Потєхіна.

Під час бою він ще встиг зателефонувати брату і попросив потурбуватися про батьків і про наречену Василину, з якою планував одружитися за кілька місяців після повернення. Донька Володимира народилася уже після смерті батька.

«Він ніколи не боявся, а девіз «Ніхто, крім нас» був його життєвим кредо. Він дуже хотів завершення війни, але вважав, що треба повертатися тільки з перемогою, щоб терористи й найманці не прийшли слідом за нами, на наших плечах, в мирні міста», – згадували його бойові побратими.

Поховали бійця в рідному селі.

Його портрет розміщений на меморіалі «стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 2.

8 червня 2015 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро) в будівлі Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (вулиця Сергія Єфремова, 25) відкрито меморіальну дошку на честь випускників, загиблих на сході України, серед яких ім’я молодшого сержанта Володимира Кандели. Також встановлено меморіальну дошку на будівлі Любомирівського ліцею (у минулому – Першотравенська загальноосвітня школа, яку Володимир закінчив у 2005 р.).

Нагороджений нагрудним знаком «За вільну Україну-АТО» і медаллю «За оборону рідної держави».

Указом президента України від 14 листопада 2014 р. «За особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Указом №10 від 13 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний герой України», посмертно.

Мати загиблого Героя, Кандела Алла Василівна започаткувала та проводить вже декілька років у Любомирівському ліцеї загальношкільний проект «Премія імені Володимира Кандели (учень року)» для розвитку творчих здібностей дітей, стимулювання навчальних досягнень учнів.