Андрєєнков Кирило Олександрович

опубліковано 30 червня 2025 року о 08:00

Кирило Андрєєнков народився 14 грудня 1995 року в селі Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Тут пройшло його дитинство, шкільні роки, тут були його перші мрії, перші випробування і глибокі родинні зв’язки.

У 2002–2013 роках Кирило навчався в Оленівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Учителі пам’ятають його як скромного, відповідального і працьовитого хлопця, який завжди з повагою ставився до старших, допомагав однокласникам і мав щире, відкрите серце.

Після школи три роки працював різноробочим в агрофірмі «Агро-Овен», допомагаючи родині та набираючись життєвого досвіду. Але доля готувала для нього зовсім інший шлях — шлях воїна, захисника, Героя.

У 2016 році Кирило добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Став бійцем 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» (військова частина А1302). Завдяки дисциплінованості, виваженості у складних ситуаціях і лідерським якостям здобув повагу побратимів і командування. Обіймав посаду командира відділення, мав звання сержанта.

Кирило боровся за кожен клаптик української землі з вірою в Перемогу. Він був мужнім, витривалим, готовим прийти на допомогу у найтяжчі хвилини. Його побратими згадують: «Кирило був справжнім братом. Він тримав нас, коли було важко. Його спокійна впевненість додавала сили навіть у найтемніші дні».

15 жовтня 2024 року, під час бойових дій біля населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, сержант Кирило Андрєєнков загинув смертю Героя, захищаючи Україну від російського загарбника. Його тіло доставили додому — до рідної Оленівки, де він знайшов свій вічний спочинок під українським небом, за яке віддав своє життя.

У Кирила не було власної родини. Він виріс під турботливою опікою мами — Варвари Володимирівни Міщук, з якою мав особливо теплі стосунки. Також мав братів — Іллю та Романа Андрєєнкових і сестру — Любов Міщук.

За бойові заслуги Кирила відзначено медаллю «За оборону рідної держави», ювілейною медаллю «75 років 93-й ОМБр» та почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача ЗСУ ІІІ ступеня.

Пам’ять про Кирила житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і земляків. Його ім’я — символ відваги, незламності та вірності українській землі.

У розділі «Електронна книга пам'яті полеглих за Україну мешканців Магдалинівської громади»