Міщенко Максим Миколайович

опубліковано 18 листопада 2025 року о 11:06

Механік-водій першого зенітного ракетного взводу, 2 ракетної батареї зенітно-ракетно-артилерійського дивізіону військової частини АО536.

Народився 05 грудня 1988 року в селі Радянське (Кільчень) Магдалинівського (Самарівського) району Дніпропетровської області.

Загинув 01 березня 2024 року поблизу села Уманське Покровського району Донецької області. Похований у рідному селі Кільчень.

В березні 2024 року родина Міщенків отримала офіційне повідомлення про те, що їх син, Міщенко Максим Миколайович, при виконанні бойового завдання зник безвісти поблизу села Уманське Покровського району Донецької області. Майже півтора року рідні розшукували Максима. 15 жовтня 2025 року рідна сестра загиблого – Міщенко Катерина - отримала Постанову національної поліції України «Про ідентифікацію особи» та Лікарське свідоцтво з моргу міста Кропивницький про смерть рідного брата. 16 жовтня 2025 року батьки отримали офіційне сповіщення про те, що 01 березня 2024 року Міщенко Максим Миколайович загинув при виконанні бойового завдання разом з евакуаційною групою, керуючи МТЛБ (броньована евакуаційна машина), яка потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Уся евакуаційна група загинула.

Відзначений почесним нагрудним знаком «За вірність у військовій службі» 3 ступеня та почесним нагрудним знаком «За службу».

Дитинство Максима пройшло в рідному селі Кільчень. Батько – Міщенко Микола Борисович, мати – Міщенко Надія Леонідівна. Брати – Артем та Антон, сестри – Євгенія та Катерина. Був у сім’ї наймолодшим. У 2004 році він закінчив 9 класів Кільченської загальноосвітньої школи. У 2004-2007 роках навчався в Магдалинівському ПТУ №88 та здобув професію кухаря. До 2016 року працював в одній з приватних охоронних фірм в місті Дніпро. У 2016 році Максим вирішив стати на захист своєї Батьківщини та підписав контракт на п’ять років з 93 окремою механізованою бригадою «Холодний Яр» Сухопутних військ України, отримує статус учасника бойових дій в зоні АТО. В січні 2022 року після закінчення контракту Максим повертається в рідне село та планує жити цивільним життям, але починається повномасштабне вторгнення і він в березні 2022 року добровільно йде до військкомату та повертається на службу уже в 53 окрему механізовану бригаду імені Князя Володимира Мономаха. Був водієм-механіком, воював на різних видах військової броньованої техніки в Донецькій області. Одруженим не був.