Дзюба Ігор Григорович

опубліковано 30 червня 2025 року о 10:03

Дзюба Ігор Григорович народився 06 січня 1965 року в селі Ровне Новоукраїнського району Кіровоградської області.

1982 року закінчив міське професійно-технічне училище № 10 міста Дніпропетровськ, отримав професію «слюсар-електрик по установці та ремонту електричного устаткування тепловоза». В 1983 році закінчив повний курс вечірньої середньої школи № 6 міста Дніпропетровськ. Був студентом Дніпровського транспортного технікуму після навчання в якому отримав спеціальність «електрик».

Проходив військову службу в лавах радянської армії у місті Владивосток на кораблі матросом.

Трудовий шлях Ігор Григорович розпочав з професії водія. Спочатку працював на заводі ПМЗ у місті Дніпро, потім був перевізником у фірмі «Васіл».

Був одружений. Мав сина та двох доньок.

2007 року разом з родиною переїхав до селища Магдалинівка. Зі спогадів доньки Наталії, батько захоплювався рибалкою, тож і будинок придбали поблизу річки.

2013 року прийнятий на посаду водія в ТОВ «Дубрава». Колегами по роботі характеризувався як відповідальний і дисциплінований працівник. Був вірним товаришем, душею колективу.

Наприкінці лютого 2022 року почувши про повномасштабну війну, добровільно вступив до лав ЗСУ. Не став чекати на повістку, а залагодивши всі родинні та власні питання, вирушив до першого відділення Новомосковського РТЦК та СП. Після проходження лікарської комісії був направлений до військової частини Т 0920. Він був висококласним водієм, тому за ним закріпили автомобіль КАМАЗ та автобус, якими він перевозив боєкомплекти та людей.

Брав участь у військових діях на Запорізькому напрямку в районі Оріхово, разом з бойовими побратимами стримував ворога на позиціях. Виконував бойові завдання поблизу міст Краматорськ та Слов’янськ. Мав позивний «МОРЯК».

У зв’язку з погіршенням здоров’я, в кінці листопада 2024 року Ігор Григорович був направлений до лікарні КНП «МКЛ №4» Дніпровської міської ради. Після обстеження, поставлений діагноз: Са правої легені TAN3M1 (кістки, печінка, селезінка, головний мозок).

14 січня 2025 року демобілізований у зв’язку з досягненням пенсійного віку.

Після тяжкої хвороби серце Ігоря Григоровича зупинилося 19 лютого 2025 року. Похований на кладовищі в селі Топчине Самарівського району Дніпропетровської області.

У розділі «Електронна книга пам'яті полеглих за Україну мешканців Магдалинівської громади»