Царенко Юрій Сергійович

опубліковано 30 червня 2025 року о 18:05

Завдяки таким, як він, ми зустріли сьогоднішній ранок. Завдяки йому — маємо дім, спокій і змогу обійняти своїх дітей.

Юрій народився 24 січня 1971 року в місті Дніпропетровськ у родині Царенків. Мама — Галина Павлівна, сестра — Ірина Сергіївна. Він зростав звичайним хлопчиком із щирим серцем, навчався у середній школі №71, де з 1977 по 1986 рік формувався його світогляд — чесного, доброго й відповідального.

Здобувши освіту у Дніпропетровському монтажному технікумі за спеціальністю «Холодильно-компресорні машини та установки», Юрій був покликаний до служби в прикордонних військах. Армія — це ще один штрих до його характеру: вірність обов’язку, витривалість і внутрішня сила.

Після служби працював, як і більшість людей: спочатку на заводі, потім водієм маршрутки. Був одружений, але доля повела інакше. У 2013 році зустрів свою справжню любов — Олену. Саме з нею розділив роки щастя, спокою, справжньої сім’ї. Разом вони переїхали до села Жданівка, де почалося нове життя — тепле, родинне.

У 2014 році народилася донька Вероніка, а у 2016 — син Сергійко. Для Юрія це були найбільші скарби. Він не просто був татом — він був другом, наставником, прикладом. У вільний час водив дітей на гуртки, читав книги, грав на гітарі, і завжди — допомагав людям. Його серце було відкрите кожному.

А потім прийшла війна.

20 березня 2022 року Юрій Сергійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Потрапив до залізничної військової частини Т-0903, служив водієм-стрільцем 2-го взводу охорони 6-ї роти 2-го батальйону (в/ч Т-0930), у званні старшого солдата. Він не шукав героїзму — просто став на захист Батьківщини, як і мільйони гідних українців. Але саме в цьому — справжній героїзм.

8 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання з охорони об’єкта національної транспортної системи України, Юрій загинув у селищі Єрки, що на Черкащині. Загинув, аби ми могли жити.

Сьогодні його не вистачає дружині Олені, доньці Вероніці та сину Сергію. Але його любов, його приклад, його подвиг живуть у їхніх серцях і в серцях усіх, хто знав Юрія. А для тих, хто не знав — хай ця пам’ять стане дороговказом: свобода має ціну, і цю ціну заплатив він.

Похований у рідному селі Жданівка.

Ми живемо — бо він тримав небо.

Пам’ятаємо. Несемо в серці. Вічна слава Герою.