Зелений Максим Сергійович, позивний "Зєля", народився 31 жовтня 1986 року на Дніпропетровщині в Магдалинівському (нині Самарівському) районі в мальовничому селі Новопетрівка.
У мирному житті працював будівельником, побував у Києві, Криму, Польщі, Нідерландах. Коли повертався з-за кордону, завжди казав, що вдома, на рідній Україні, найкраще.
На 24.02.2022 року теж була запланована поїздка за кордон, але почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Не роздумуючи, вирішив залишитися там, де його сім’я. Як і в усього народу України, в той день у Максима всі плани про майбутнє стерлися гучними вибухами, страхом і відчаєм.
Спочатку допомагав воїнам Збройних Сил України як волонтер. У березні пішов захищати рідну землю його менший брат Сергій. Максима за станом здоров’я не мобілізовували. Він до військкомату ходив шість разів, просив, щоб взяли до війська.
У травні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Був бойовим медиком взводу, надавав першу медичну допомогу побратимам безпосередньо на полі бою. Багатьох поранених евакуйовував з-під обстрілів.
З квітня 2023 року служив гранатометником. Згодом був призначений на посаду головного сержанта 1 механізованої роти механізованого батальйону 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Разом з побратимами боронили цілісність нашої держави на Херсонському напрямку, згодом - на Бахмутському. Під час військової служби отримав два поранення і контузію. Кожного разу після лікування повертався до своїх побратимів, які стали для нього другою сім’єю.
Отримав медаль "За військову службу" та посвідчення "Учасник бойових дій".
Життя Героя обірвалося 08.08.2023 року під час вивезення тіла полеглого побратима з поля бою біля населеного пункту Часів Яр. Отримав поранення несумісні з життям. У нього залишилися дружина Катерина, донька Кіра, мати Ірина, брат Сергій та сестра Анастасія.








