Свистун Вячеслав Григорович

опубліковано 30 червня 2025 року о 16:57

Свистун Вячеслав Григорович народився 26 грудня 1978 року в селищі Магдалинівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

В 1984 році пішов в до Магдалинівської середньої школи. Класним керівником була Хилай Надія Петрівна. В1994 році закінчив 9 класів і продовжив навчання в Магдалинівському професійно-технічному училищі №88 за спеціальністю водій, слюсар-механік.

З 1997 року проходив строкову службу в місті Полтава, отримав звання сержант.

Після служби повернувся до рідної Магдалинівки. У 1999 році одружився, дружина – Алла Вікторівна, в цьому ж році в подружжя народився син Едуард.

У мирному житті Вячеслав працював водієм в Магдалинівському управлінні зрошувальних систем та ТОВ «Магдалинівський комбінат хлібопродуктів». Останні роки займався вантажними перевезеннями – працював на зерновозах, об’їхав більшу частину України.

Відразу ж після повномасштабного вторгнення, отримавши повістку, у березні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А 0501 92-ої окремої штурмової механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Був командиром групи інженерного забезпечення. Позивний «Йода».

Побратими характеризували Вячеслава як вимогливого, але справедливого та відповідального командира, який завжди хвилювався за своїх підлеглих, відстоював їх інтереси перед керівництвом.

10.06.2025 року при проходженні військової служби та виконанні військового обов’язку загинув на Харківському напрямку. Похований в селищі Магдалинівка. У нього залишилися син Едуард, мати Валентина, брат Костянтин.

Зі спогадів мами: «Мій син був добрий та турботливий, допомагав мені, завжди телефонував. Щоб я була на зв’язку з ним – подарував мені сучасний телефон. Мав запальний характер, але образа швидко зникала. Як і кожен з нас ,дуже любив життя, спілкування. Турбувався про своїх рідних. З дружиною Аллою хоч і розлучився, але зберіг хороші стосунки, допомагав сину. Як для хлопця, мав незвичне захоплення - любив троянди. Дарував їх не лише на свято, а й просто так без приводу».

Нагороджений нагрудним знаком «92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка», медаллю «Ветеран війни».