Народився 27 жовтня 1971 року в селі Вільне Синельниківського району Дніпропетровської області в сім’ї агрономів: мама – Кащенко Людмила Павлівна, тато - Кащенко Євген Іванович, який замінив Олександрові загиблого батька в 1982 році. У сім’ї Олександр був меншим братом, мав сестру Олену. Завжди чекав, коли вона повернеться з навчання з інституту, щоб поділитись цукерками.

Мав добрий і м’який характер. Ще малим хлопчиком дуже любив тварин, особливо коней та собак. Щоб дозволили йому покататись верхи на коні, ходив до стайні вичищати та порати коней. Олександр, залишившись у ранньому віці без батька, навчився виконувати всю чоловічу роботу сам, він умів щось полагодити, змайструвати чи полікувати тварин.

У 1985 році сім’я переїхала в село Поливанівку Магдалинівського району. У 1989 році закінчив Поливанівську середню школу і вступив до Дніпропетровського державного агроуніверситету на факультет «Агрономія».

За період навчання проходив практику в рідному колгоспі на території села Поливанівка. Працював трактористом. Його наставником був Скиба Іван Олександрович. Саме від нього навчився такої складної роботи в землеробстві, як прямолінійності посіву і його обробітку. Їхній агрегат завжди займав перші місця, одержував грамоти, премії.

У 1994 році, отримавши диплом агронома, створив фермерське господарство «Кромос». Обробляв землю сам, використовуючи отриманий досвід.

Одружився, але сімейне життя не склалось. Залишились дві доньки - Альона та Аліна.

З початком повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року Олександр Євгенійович уже через кілька днів, а саме 3 березня 2022 року, добровільно вступив до лав ЗСУ. Після місяця військової підготовки його направили під Ізюм, де точилися жорстокі бої. Служив у 93 бригаді у військовій частині 1302 «Холодний Яр» солдатом, старшим стрільцем 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

Отримав поранення. Після шпиталю, не пройшовши реабілітацію, повернувся в частину. Виходив на зв'язок раз в 3-5 днів, пізно вночі. Розповідав, що було дуже тяжко, коли не вистачало зброї і підтримки, коли на твоїх очах гинули молоді 20-річні хлопці. Плакав, як дитина, і завжди йшов на завдання зі словами : «Я вже хоч трішечки пожив, а ти ще такий молодий, тобі ще жити!» Ніколи нічого не просив, лише одне - зброю і ... цигарки.

А в той фатальний день зателефонував вранці: «Я поспішаю, терміново потрібно їхати, зателефоную ввечері». І все… Мама досі чекає дзвінка від сина.

Загинув Олександр Євгенійович в одному з боїв під населеним пунктом Карнаухівка Ізюмського району Харківської області 20 травня 2022 року рятуючи своїх побратимів, намагаючись швидко під обстрілами відремонтувати автомобіль. Пряме попадання. Хлопці контужені, але живі. А Олександра збирали по частинах.

За виявлений героїзм і відвагу Олександр Євгенійович Кащенко нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Похований на центральному кладовищі села Поливанівка Поливанівського старостинського округу №10 Магдалинівської територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області