Олександр Миколайович народився 5 жовтня 1977 року в селі Жданівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Його мати — Шишкова Віра Володимирівна, батько — Шишков Микола Іванович. В Олександра є брат — Шишков Станіслав Віталійович та сестра — Поставна Оксана Миколаївна.
У 1984 році Олександр пішов до першого класу Жданівської загальноосвітньої школи. Він зростав веселим, добрим хлопчиком. На жаль, рано втратив батька, який помер у 1985 році, і мама сама виховувала трьох дітей. У школі був старанним, кмітливим і працьовитим учнем. Особливо любив математику та фізичну культуру. Мріяв стати водієм і працювати за цією професією.
Після закінчення Жданівської загальноосвітньої школи у 1994-1995 роках навчався у Магдалинівському професійно-технічному училищі №88 за спеціальністю водія. Мав багато друзів і завжди був душею компанії.
У 1995–1997 роках служив у лавах Української армії, проходив службу у місті Богодухів на посаді водія. Служба пройшла успішно — зарекомендував себе дисциплінованим і відповідальним солдатом. Після демобілізації переїхав до міста Дніпра і працював водієм.
У 2017 році одружився, але сімейне життя не склалося, невдовзі розлучився. Останні 15 років працював водієм у фізичної особи-підприємця «Поставний». Був працьовитий, надійний і відданий своїй справі.
У 2022 році, в розпал війни, став на захист України. 27 квітня 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Мав звання старшого сержанта, служив командиром 3-го кулеметного відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини А1302.
Загинув 3 липня 2024 року поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, віддаючи своє життя за цілісність і незалежність України. Його подвиг — це вияв справжньої мужності та патріотизму.
Указом Президента України від 16 жовтня 2024 року Шишков Олександр Миколайович посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Похований на кладовищі села Жданівка.




