Зібер Валерій Миколайович

опубліковано 17 березня 2026 року о 16:14

Зібер Валерій Миколайович народився 4 серпня 1971 року в селі Оленівка в багатодітній родині. В цьому селі пройшли його дитинство та юність.

Навчався Валерій в Магдалинівській середній школі, був учасником драматичного гуртка. Активно займався спортом, виборював призові місця в турнірах по рукопашному бою, мав чорний пояс. По закінченню закладу працював старшим піонервожатим школи. Далі - служба в лавах Радянської армії. Два роки служив на Далекому Сході, у місті Владивосток (морська піхота).

У 1991 році одружився, проживав з родиною в рідній Оленівці.

У 1993 році народилася його донька Юлія. В 1997 році сім’я переїхала до смт. Магдалинівка.

Він дуже любив техніку, був водієм-професіоналом. Його вабила дорога, нові маршрути, нові знайомства. Тривалий час працював водієм в АТ «Укртелеком», Магдалинівському хлібокомбінаті, водієм-далекобійником на кондитерській фабриці «Квітень».

Лютий 2022 року кардинально змінив життя не тільки Валерія, а й всіх громадян України. Почалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України.

30 квітня 2022 року Зібер Валерій Миколайович добровільно пішов до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у військовій частині А 4820 142-ї окремої механізованої бригади в Донецькій області, мав спеціальність розвідник-навідник.

30 вересня 2024 року, під час одного з боїв в районі населеного пункту Гродівка Донецької області, отримав тяжке поранення. Далі – майже рік лікування та реабілітації.

До військової частини прибув 28 квітня 2025 року, знову в стрій, на військову службу, на передову. З 30 квітня 2025 року головний сержант Збройних Сил України Зібер Валерій Миколайович вважався зниклим безвісти.

За результатами ДНК - експертизи встановлено, що 30 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області, він загинув.

У вересні 2024 року Зібер Валерій Миколайович нагороджений медаллю «За мужність та відвагу», відзначений грамотою «За службу народу України» та нагрудним знаком командувача сухопутних військ ЗСУ «За Службу» від 28.01.2026 року.

Похований 11 лютого 2026 року в селі Оленівка Самарівського району Дніпропетровської області.

У розділі «Електронна книга пам'яті полеглих за Україну мешканців Магдалинівської громади»